Грай, шахтарю, грай

​

Грай, шахтарю, грай

про донецький край

і про щастя, кapi очі,

що як зорі опівночі;

як весна в гаю,

про любов твою!

І про стежку, і хатину,

де троянди біля тину,

й дивиться вона,

повна щасної тривоги,

на широкую дорогу,

юнка чарівна.

В неї коси золотії

і крилаті чорні вії,

возить ліс вона

до знайомого забою,

де стрічається з тобою,

юна і ясна.

Дня згасає позолота,

шахтарі ідуть з роботи.

Грай, юначе, грай

І простежку, і хатину,

про коханую дівчину,

про донецький край.